Посилання на джерела Бібліографічний опис Як посилатися на джере

Посилання на джерела

Бібліографічний опис

Як посилатися на джерела

Називати джерела у тексті доводиться двічі: у короткій (вказівній) формі після цитування, назви автора чи публікації, а також у повному вигляді, у вичерпному бібліографічному описі – наприкінці тексту.

Нині в Україні діє міждержавний стандарт бібліографічного опису джерел. На наукові дослідження (монографії, дисертації, наукові звіти, магістерські роботи тощо) поширюються рекомендації Вищої Атестаційної комісії України (ВАК України).

Посилання в тексті найчастіше подаються з використанням квадратних дужок із вказівкою порядкового номера за переліком посилань.

Наприклад: „ У працях [1–5] стверджується…”; „Поняття розглядається у дослідженнях українських і російських учених [1; 5; 25; 57]”; „Автор наголошує… (19, с. 35)” і т.д.

Неправильно: „Поняття вибору розглядається у (142)”; „Про це йдеться також у [83, 180, 275]”.

Якщо в науковому тексті наводиться конкретна цитата, то в квадратних дужках зазначається номер позиції у списку використаних джерел і вказується конкретна сторінка. Наприклад: [5, с. 55].

Посилання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їхнього порядкового номера. Наприклад: „рис. 1.1”, „див. табл. 1.1.”, „у формулі (1.1)” тощо.

Не забороняється використовувати текстові посилання на публікації газет і журналів, вказуючи після цитування чи перефразування у квадратних дужках дату публікації, якщо назва періодичного видання згадується у контексті. Наприклад:

У статті іспанського професора Джо М. Понса „Фахова менеджмент-освіта”, опублікованій у журналі „Синергія”, зазначено: „…” (2004. – № 1. – С. 5).

Оглядач газети „Дзеркало тижня” вказує на нові фактори ризику … (2005. – 11–16 лип.).

Подібне можливе й тоді, коли в статті чи іншому, невеликому за обсягом тексті, цитується одна праця (скажімо, йдеться про реферат, рецензію, реферативний огляд). Тому не має потреби постійно повертатися до списку використаних джерел, варто зазначити після першого посилання: надалі вказівка на це джерело подаватиметься в тексті, де в квадратних дужках зазначатиметься сторінка.

Наприклад: Як зауважує Джон М. Леннон … [с. 5]; на думку автора, існує три варіанти бібліографічного опису [с. 669–697]; учений наголошує … [с. 345].

Можливі також посилання – найчастіше в кінці документу, з використанням наскрізної нумерації (в межах всього тексту чи окремих розділів – прийнятно для монографій, підручників, брошур, а також дисертацій), рідше – примітки в кінці кожної сторінки (підрядкові примітки), нумерація може бути посторінкова або наскрізна).

Існують такі типи людей: „черепахи”, „хамелеони”, „леви”, „дикобрази”, „безбарвні”.

Таким чином, дослідниця вважає, що „черепаху” не слід „викликати на відвертість, „дикобраза” – тривожити негативними прогнозами розвитку явищ тощо”.

Якщо підряд повторюється одне й те ж джерело (колективна монографія, енциклопедія, журнал, архівний фонд та ін.), то вдруге не варто повторювати вже описані вихідні дані.

Використовуються словесні еквіваленти: „Там само” (рідше – „Там же”; англійський варіант – Ibid), після яких указуються тільки ті вихідні дані, що не збігаються з попереднім описом.

Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35.

Кушплер Л. Практики управління людськими ресурсами на українських підприємствах // Там само. – С. 4–10.

Але

Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35.

Кузьменко Д. Косяк селедки // Комп&ньон. – 2004. – № 2. – С. 14–17.

Кушплер Л. Практики управління людськими ресурсами на українських підприємствах // Синергія. – 2004. – № 1 (8).– С. 4–10.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, що містить бібліографічні описи використаних у дослідженні джерел і подається після висновків.

Найчастіше джерела згадуються в алфавітному порядку (спочатку – кирилиця, потім – латиниця).

Бібліографічний опис складається із таких елементів:

1) автора (прізвище та ініціал / ініціали) чи авторів (якщо їх кілька); автор може бути відсутній:

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / За ред. Ф. А. Непийводи. – К.: Основа, 2000. – 256 с.

Український бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.

2) заголовка (назви видання)

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / За ред. Ф. А. Непийводи. – К.: Основа, 2000. – 256 с.

Український бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.

3) підзаголовка; уточнення про редактора, упорядника, перекладача, керівника авторського колективу; зазначення організації, що видає (так званий надзаголовок);

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. Банківський коледж, 1998. – 96 с.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / За ред. Ф. А. Непийводи. – К.: Основа, 2000. – 256 с.

Український бізнес ХХІ століття: реалії, проблеми, перспективи: Щорічник досліджень Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. 2004. – К., 2004. – 270 с.

4) повторюваність видання, зміни та доповнення чи інша інформація – стереотипне, факсимільне видання тощо.

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

5) Вихідні дані (місце видання, видавництво, рік видання, том, номер журналу, число та місяць газети.

Про оплату праці: Закон України, 24 берез. 1995 р. // Голос України. – 1995. – 25 трав.

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35.

Непийвода Н. Практичний російсько-український словник: найуживаніші слова і вислови / За ред. Ф. А. Непийводи. – К.: Основа, 2000. – 256 с.

6) Кількісна характеристика документу (кількість сторінок, конкретна сторінка / сторінки, кількість бібліографічних одиниць, наявність ілюстрацій і т.д.)

Алексєєв І. В., Захарчук О. В., Рим Н. Н. Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – Л.: Львів. банківський коледж, 1998. – 96 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВАТ „Перун”, 2001. – С. 92.

Зав’ялова О. Злиття і поглинання: від чого залежить успіх // Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 31–35.

Позняк П. І., П’ятериков С. В. Погляд через століття: Фотопутівник. – К.: Мистецтво, 1987. – 240 с.: іл.

Розглянемо ці елементи бібліографічного опису документу ще на двох прикладах (у дужках позначені фрагменти бібліографічного опису відповідно до їхньої нумерації у попередніх записах):

Шеремета П., Каніщенко Г. (1) Кейс-метод: з досвіду викладання в українській бізнес-школі (2) / За ред. О. І. Сидоренка (3) – К.: Центр інновацій та розвитку, 1999. (5) – 80 с. (6)

Дейан А. (1) Реклама (2) / Пер. с франц., под ред. С. Г. Божук. (3) – 8-е изд. (4) – СПб.: Изд. дом „Нева”, 2004. (5) – 128 с. (6)

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим (архівним, електронним тощо) твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків без пропусків будь-яких елементів, перекручень чи недоцільних скорочень.

Джерела розміщують одним із таких способів:

у порядку появи посилань у тексті (вважається найбільш зручним для користування та рекомендований при написанні дисертацій і монографій);

в алфавітному порядку прізвищ першого автора або заголовків документів. При цьому спочатку подаються документи українською мовою і мовами з кириличною графікою (відповідно до розташування за українським алфавітом), а потім – мовами з латинською графікою.

Відомості про джерела, внесені до списку, варто подавати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів, зокрема:

ДСТУ 2394–94. Інформація та документація. Комплектування фонду, бібліографічний опис, аналіз документів: Терміни та визначення: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1994. – 89 с.;

ДСТУ 3582–97. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні правила та вимоги: Вид. офіц. – К.: Держстандарт України, 1998. – 25 с.

Оформлення списку використаних джерел

При оформленні списку використаних джерел варто скористатися такими порадами:

Кожна позиція в списку використаних джерел починається з абзацного відступу та порядкового номеру джерела в загальному списку.

Бібліографічні описи нумеруються відповідно до обраного принципу їх розташування. Ці номери використовуються при посиланні на них у тексті: в квадратній дужці вказується порядковий номер джерела [25], порядкові номери кількох джерел [25; 75; 125], може вказуватися номер тому, розділ, сторінка / сторінки: [25, т. 2], [25, с. 17], [2, с. 719].

3. Мова опису повинна відповідати мові документа. Описи документів, що опубліковані мовами з особливою графікою (грузинською, арабською, китайською, японською тощо), наводять у перекладі або транслітерації:

Головащук С. І. Словник наголосів: Понад 20 000 слів. – К.: Наук. думка, 2003. – 320 с.

Ксардель Д. Прямой маркетинг / Пер. с франц., под ред. С. Г. Божук. – СПб.: Изд. дом „Нева”, 2004. – 128 с.

Ое К. Управління персоналом. – Токіо, 2001. – 154 с. – Япон.

Morgan D. Build the perfect resume one 7-minute lesson at a time. – Foster City; Chicago; Indianapolis; New York, 2000. – 184 p.

При зазначенні авторів спочатку завжди подається прізвище (повністю, в називному відмінку), а також ініціали (якщо вказані обидва – то два). Повністю імена не переносяться у бібліографічний опис.

Виняток становлять лише псевдоніми, де імена не скорочують: Українка Леся (а не Українка Л.), Мирний Панас (а не Мирний П.) і т.д.

Райт Г. Державне управління / Пер. з англ. В. Івашка, О. Коваленка, С. Соколик. – К.: Основи, 1994. – 191 с.

Кужель О. Формування паритетності інтересів. – Вид. 3-є, доп. – К., 2004. – 118 с.

Неправильно

Райт Глен. Державне управління…

Кужель Олександра. Формування паритетності інтересів…

Якщо назва збірника чи книги починається з цифри (наприклад, „ХХІ століття: виклики часу”, „ХІІІ Міжнародний конгрес із естетики” і т.д.), то в списку використаних джерел їх варто подати на ту букву, з якої починається заголовок, відповідно „двадцять перший…” і „тринадцятий…”, але записати цифрою, як в оригіналі.

ХХІ століття і проблеми мовної політики в Україні. – К., 2005.

Вороніна М. С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1997.

Заголовки видань, статей та інших друкованих матеріалів, власні назви видавництв і періодичних видань подаються без лапок. Лапки використовуються лише в авторському тексті. Якщо заголовок поданий у лапках (як цитата), то у такому вигляді він переноситься і в бібліографічний опис.

Тимошик М. Її величність книга: Історія видавничої справи Київського університету 1834–1999. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 308 с., іл. вкл.

Тимошик М. „Лишусь навіки з чужиною…”: Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське відродження. – К.: Наша культура і наука; Вінніпег: Вид-во правосл. Собор св. Покрови, 2001. – 548 с., іл. вкл.

Назва видавництв, як правило, подається без лапок, за винятком тих випадків, коли в офіційну назву видавництва входять словосполучення „Видавничий дім”, „Видавничий центр” та ін.

Якщо на обкладинці книги зазначено:

Санкт-Петербург

Издательский Дом „Нева”

Москва

Издательство „ОЛМА-ПРЕСС”

2003

то в бібліографічному описі це позначається так:

СПб.: Изд. Дом „Нева”.

М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003.

У бібліографічному описі застосовують скорочення слів і словосполучень (див. далі). Не скорочуються лише прізвища і заголовки.

Дослівний опис: Книга Джека Траута „Траут про стратегію: прорватись у свідомість та підкорити ринки”, переклад із англійської здійснений Л. Савицькою, видана у Києві видавничою агенцією „Стандарт” у 2004 р., має 164 сторінки.

Бібліографічний опис (із використанням відповідних скорочень):

Траут Дж. Траут про стратегію: прорватись у свідомість та підкорити ринки / Пер. з англ. Л. Савицької. – К.: Стандарт, 2004. – 164 с.

Слід дотримуватися пробілів (інтервалів) між прізвищем та ініціалами, знаком номера та наступною цифрою, відповідними елементами бібліографічного опису, а також розділовими знаками (такими як коса риска, дві косі риски тощо).

Неправильно правильно

Мельничук О.С. Мельничук О. С.

№5 № 5

Прямой маркетинг/Пер. с франц. Прямой маркетинг / Пер. с франц.

Інтерв’ю// Голос України. Інтерв’ю // Голос України.

Синергія.-2004.-№3.-С.5-25 Синергія. – 2004. – № 3. – С. 5–25

Варто грамотно ставити дефіси (у складних словах) і тире – між різними компонентами бібліографічного опису, при позначенні дат, сторінок і т.д.

Неправильно Правильно

20032005

- К.: Стандарт, 2004. — 164 с. – К.: Стандарт, 2004. – 164 с.

Синергія. — 2004. — № 3. – С. 5-25 Синергія. – 2004. – № 3. – С. 5–25

Якщо не зазначене місце, видавництво чи рік видання, то подають скорочено:

відповідно б. м., б. в., б. р.;

для іноземних джерел латинське позначення без видавництва S. N. (sine nomine).

12. Елементи бібліографічного опису іноземною мовою здійснюються відповідно до прийнятих позначень у відповідній мові.

Наприклад: сторінки в англійській мові позначають як P., p. (page, pages), польською, німецькою і французькою – як S., s.;

том – V. (volume),

під редакцією або перевидання як ed. (editor, edition) і т.д.

При цьому сам бібліографічний опис (послідовність, розділові знаки тощо) здійснюється відповідно до прийнятого в Україні стандарту.

The Media in Western Europe: The Euromedia Handbook / Ed. By Bernt Stubbe Ostergaard. – London; New Delhi: Sage Publications, 1994. – 265 p.

Medina P., Donald V. Careers in Journalism. – 6-th ed. – London: Kogan Page Ltd, 1995. – 94 p.

13. НЕ можна включати до бібліографічного списку:

авторських свідоцтв колишнього СРСР, що не були опубліковані в патентному бюлетені;

службових матеріалів (ДСК – буквально: для службового коистування) – без письмового дозволу на це керівників відповідних установ;

дисертацій вітчизняних авторів – без письмової їх згоди на використання (виклад, цитування тощо) матеріалів дисертаційного дослідження.

Розділові знаки у бібліографічному описі

З метою міжнародної уніфікації та електронно-обчислювальної обробки бібліографічної інформації в Україні запроваджено систему таких розділових знаків:

крапка й тире,

крапка,

двокрапка,

кома,

крапка з комою,

коса риска,

дві косі риски,

круглі дужки, квадратні дужки та ін.

Крапка й тире (з пробілом до і після тире)

між заголовком / підзаголовком і містом видання

Банківський маркетинг. – К.

Банківський маркетинг: Навч. посібн. – К.

між заголовком / підзаголовком і вказівкою на повторюваність видання, його переробку, поліпшення тощо

Банківський маркетинг: Навч. посібн. – 2-ге вид., доп. – К.

після року видання і кількістю сторінок чи конкретною сторінкою

К.: Основи, 2005. – 205 с.

К.: Наук. думка, 2003. – С. 5–11.

після назви періодичного видання (газети, журналу, збірника), перед роком, а також номером / томом / випуском (або датою) і сторінками

Синергія. – 2004. – № 1 (8). – С. 23–25.

Україна молода. – 2005. – 20 квіт.

К.: Наук. думка, 2004. – Т. 1. – С. 13–17.

Двокрапка (з пробілом після неї)

після заголовка перед підзаголовком

Как пользоваться библиотекой: Практ. руководство для учащихся и студ.

Міжнародне економічне право: Підручн.

після міста перед назвою видавництва

Челябинск: Урал LTD, 1997.

К.: Либідь, 1995.

у багатотомних виданнях між заголовком / підзаголовком і вказівкою на кількість томів

Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – К.: Наук. думка, 1977. – Т. 8. – 320 с.

перед основним заголовком тому чи випуску, якщо йому передує його номер

Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. – К.: Наук. думка, 1977. – Т. 8: Літературно-критичні та публіцистичні статті. – 320 с.

Крапка з комою (з пробілом після знака)

якщо у вихідних даних вказано кілька міст видання, то між ними ставиться крапка з комою

СПб.; М.; Х.: Питер, 2005. – 235 с.

якщо вказано кілька міст видання і видавництв, то між першим видавництвом і наступним містом ставиться крапка з комою і т.д.

К.: Основи; Х.: Фоліо, 2004. – 125 с.

Коса риска (з пробілом до і після знака)

перед відомостями про переклад, редагування, упорядкування тощо

Таран до Ж.-К., Ксардель Д. Дистрибьюция / Пер. с франц. под ред. В. И. Черенкова. – СПб.: Изд. Дом „Нева”, 2003. – 127 с.

Основи економічної теорії: Посібн. / За ред. С. В. Мочерного. – К., 2001. – 472 с.

Дві косі риски (з пробілом до них і після них)

перед відомостями про документ в аналітичному описі його складової частини (фактично це заміна сполучення „в книзі”, „в журналі”, „в газеті”), коли подається стаття у колективній монографії (чи розділ), збірнику, журналі, газеті тощо

Редіна Н. І. Інвестиційні проблеми національної економіки України // Економічний вісник. – Дн., 2000. – Т. 1. – С. 3–4.

Управління робочим часом працівника // Менеджмент персоналу: Навч. посібн / В. М. Данюк, В. М. Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. Ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха. – К.: КНЕУ, 2004. – С. 225–241.

Джерела, що використовуються при бібліографічному описі

І. Друковані видання (книги)



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | Вперед → | Последняя | Весь текст


Предыдущий:

Следующий: