я-сонце, я-вітер, я-дощ ігри-медитації для дошкільнят

«Я-СОНЦЕ, Я-ВІТЕР, Я-ДОЩ»

ІГРИ-МЕДИТАЦІЇ ДЛЯ ДОШКІЛЬНЯТ

Біологічні аритмії простежуються не лише в дорослих, а й у дітей, оскільки їх так само торкнулися прискорений темп життя і скорочення періодів відпочинку протягом дня. Діти зі слабкою нервовою системою можуть бути збуджені просто від того, що їхні психологічні та соматичні реакції відстають від загального ритму життя колективу групи дитсадка. Тому психологи радять вводити вправи на розслаблення у повсякденне життя дошкільнят. Найкраще малюки сприймають ігри-медитації, що активізують позитивні емоції, гармонізуються з внутрішнім світом дитини, створюють відчуття душевного комфорту і формують перші навички психічної саморегуляції.

Медитаційні вправи численні й різноманітні. Медитація на квітку, музику, сонце, дощ… Тематика довільна, але така гра обов’язково має зачіпати кращі людські почуття — добро, милосердя, щирість, терплячість тощо. Більшість вправ потребує того, щоб дитина спершу навчилася певний час перебувати у нерушній позі, але деякі вправи вимагають певних рухів. Наприклад, в одному випадкові діти можуть уважно роздивлятися якийсь предмет, в іншому — із заплющеними очима повторювати за вихователем слова або просто слухати, як шумить вітер у гілках дерев, як співають пташки…

В основі медитації лежить контроль над власною увагою, тому під час ігор-медитацій діти мають навчитися певний відрізок часу зосереджувати увагу на якомусь одному предметі або процесі. Це важливо для самоорганізації, зібраності.

Кожному з нас знайомий особливо піднесений, світлий стан душі, коли вдихаєш свіжі пахощі зеленого лісу, споглядаєш рожеві хмарки на заході сонця, тішишся усмішкою дитини. Такі відчуття може подарувати й медитація. Щоб полегшити процес розслаблення й зосередження, належить створити для дітей спокійну обстановку, убезпечити їх від зайвих зовнішніх подразників. Якщо гра-медитація провадиться сидячи, краще розташуватися на підлозі або на траві у позі з мінімальною м’язовою напругою. Найкраще схрестити ноги і покласти руки на коліна. Голова, шия і тулуб — на прямій лінії.

Медитацією можна займатися в будь-який зручний час, але не раніше, ніж через годину після їжі. Починати належить із розслаблення м’язів обличчя. Запропонуйте дітям усміхнутися, тоді зніметься напруга із усіх лицевих м’язів (Нехай малюки уявлять, що усміхаються мамі, доброму другу). Вуста при цьому стулені або напівстулені, зуби розтиснуті.

У багатьох дуже часто (а декому це властиво завжди) стреси чи навіть невеликі прикрощі спричиняють напруженість у м’язах плечового поясу (плечі підсвідомо піднімаються, голова ніби втягується в них). Щоб розслабити плечі, уявіть з дітьми довгі гілки дерев, що згинаються взимку від снігу. Гілки все більше нахиляються до землі, і врешті сніг спадає з них, повертаючи відчуття полегкості. Для розслаблення м’язів грудей, діафрагми та живота належить зробити кілька вправ на глибоке дихання.

Ігри-медитації бувають різні за характером і сюжетом. Деякі з них годиться проводити під супровід класичної музики. Скрипка у творах Вівальді допоможе уявити себе вільним звуком, арфа у творах Чайковського — чистим струмочком… Уявляючи себе пташкою, метеликом, діти можуть довільно виконувати імітаційні рухи.

Психологічний тренінг, яким є ігри-медитації, забезпечує стан врівноваженості й душевного спокою, налаштовуючи дитину на цікаву для неї роботу.

«СОНЕЧКО»

Діти стають у коло, піднімають руки до сонечка, підводяться на носочки, тягнучись до нього, насолоджуються теплими промінчиками. Сонечко дарує кожному по веселому сяйливому зайчику, який легко притуляється до грудей і випромінює світло.

«Я-ДОЩ»

Я — дощ. З великої хмари лечу на землю. Я — маленька прозора крапелька. Я пронизую повітря, я кричу землі: «Вітаю тебе!» Я падаю на красиву червону квітку, відчуваю всім тілом її ніжні пелюстки. Я збігаю по стебельцю вниз і просочуюсь в теплу землю.

«Я-КВІТКА»

Я — квітка. Я дуже маленька. Я вільно росту. Я вранці прокидаюсь після чудового сну, розкриваю свої пелюстки, повертаюся до сонечка, вмиваюся росою. Мої пелюстки бавляться з вітерцем. Довкола мене — чудові пахощі.

«Я-ДЕРЕВО»

Я — дерево. Я росту у весняному лісі. Мої ноги — то коріння в прохолодній пухкій землі. Моє тіло — міцний стовбур, мої руки — тонкі гілочки. Вони піднімаються до неба, відчувають сонячне тепло, вбирають його, воно розливається по всьому тілу. Я — дерево. Я бавлюся з вітром, який гойдає мої тоненькі гілочки. Я вмиваюся краплинами дощу і радію його прохолоді.

«ХОЛОДНО-СПЕКОТНО «

Подих північного вітру приніс до нашої кімнати прохолоду. Холодно… Та ось у віконце зазирнуло гаряче сонечко, і знову стало тепло, аж спекотно. Знову дмухнув північний вітерець… (Повторити гру 3-4 рази).

«НА БЕРЕЗІ МОРЯ»

Маленькі хвильки набігають на берег і знову відкочуються назад. Хороше бавитися водичкою — вбігти у неї по кісточки, здійняти бризки, знову вибігти на теплі від сонечка камінчики і побавитися з ними. Хочете скупатися? Похлюпаймося трішки на мілині, щоб відчути, як приємно огортає тіло прохолодна вода. Трішки змерзли? Нумо знову на пекуче сонечко!

«КВІТИ»

Діти сідають. Кожен з них — квітка на освітленій сонцем лісовій галявині. Квіти дуже гарні, чудово пахнуть, навколо них пурхають метелики, дзижчать лісові бджоли…

«ПТАШКИ»

Діти уявляють себе пташками (образ обирається довільно), які вільно пурхають у блакитному небі. Якщо хочеш, можна легко розвести руки врізнобіч, мов крила.

«РАНОК У ЛІСІ»

Уявити себе в лісі рано вранці: зійшло сонечко, прокидаються лісові мешканці, тягнуться до нього носиками і починають свої мандри: комахи — поміж травички, звірі — поміж дерев… Почергово уявляти себе в різних образах.

«Я-СОНЦЕ»

Я — маленьке сонце. Я прокидаюся, вмиваюся. Я розчісую свої промінчики і піднімаюсь над обрієм. Я— велика куля. В мені багато тепла і світла. Я — велике сонце. Я дарую своє тепло всій землі — лісам, річкам, лукам. Я видихаю тепло. Я перетворююся на маленький сонячний промінчик. Я лечу над землею і освітлюю зелене листя, червону квітку, я купаюся у блакитних морських хвилях, стрибаю по вікнах будинків.

«Я-ХМАРКА»

Я — хмарка. Велика, пухнаста, легка. Мені втішно бути хмаркою. Мені вільно плисти у синьому небі. Мої руки легкі, вони допомагають мені летіти. Я підводжу вгору очі, вдихаю всім тілом свіже повітря, наповнююсь вологою. Я можу напоїти дощем землю. Я видихаю потоком дрібних крапельок лечу на землю.

«ГРА З ПІСКОМ»

Набрати в руки уявного піску, стиснути кулачки, щоб не просочився крізь пальці (затримка дихання), посипати піском коліна (на видиху), струсити пісок з рук (розслабити п’ясті й пальці). Зронити стомлені руки на коліна. Повторити гру 2 рази.

«СОНЕЧКО Й ХМАРКИ»

Сонечко зайшло за хмарку, стало прохолодно (зіщулитися, затримати дихання). Сонечко визирнуло з-за хмарки, стало спекотно (розслабитися, видихнути).

«ЗАСМАГАЄМО НА СОНЕЧКУ»

На наші обличчя падає сонечко. Підставимо йому підборіддя, трохи розтиснемо губи й зуби (на вдиху). Летить жучок — закриємо міцно ротики (затримка дихання). Полетів жучок — розтулимо ротики і спокійно видихнемо. Підставимо сонечку носика, вуста напіврозтулені. Ой, на носик сів барвистий метелик (зморщити носика, піднявши верхню губу вгору — затримка дихання). Здається, полетів метелик? (Розслабити м’язи обличчя — видих) Ні, він сів нам на брови — погойдаємо його (рухати бровами вгору-вниз). Ой, вже спати хочеться (розслабити м’язи обличчя)…

Предыдущий:

Следующий: