Зимонька зима…

Зимонька зима…

От і настала справжня зима! Ото ми вже з вами начаклували… Звідусіль тільки і чуються скарги про те, як холодно на вулиці, як швидко можна обморозити лице та кінцівки… Але діти не такі як усі ці дорослі: поважні, повільні, задумливі…, діти не встигають замерзнути, адже стрибають з радощів від безмежжя такого снігу з одного місця в інше: де б його в найбільшу купу снігу влізти. Ну просто жах для вихователів!

Так, справді, зима видалась цього року як ніколи. Справжні хрещенські морози!!! Чекали ми на біле і пухнасте і дочекалися. Доріжки до школи розчищали по кілька разів на день. На подвір`ї почались довгоочікувані дитячі справи: снігові фортеці, снігові баби, чоловічки – кого тільки не ліпили умілі ручки в рукавичках. Блискучі очі, рум`яні щічки – безліч чудових, радісних, веселих днів справжньої зими.

Так, справді, зима – чудова пора року, яка багата не лише на веселощі, а й на свята. Такі довгождані, веселі, чарівні. Хоча більшість свят уже за плечима, історично склалося так, що Новий рік відзначається у нас двічі: 1 січня за новим, григоріанським календарем і через два тижні — за старим, юліанським. Згідно давньоукраїнської традиції старий рік закінчується святом Меланки (13 січня), а новий починається святом Василя (14 січня).

Традиційно ввечері із 13 на 14 січня готують святкову вечерю. Вона вже не така офіційна. Родичі не обов’язково мають збиратися разом. Прийнято ходити по гостях. А ще як гості щедрують, то ціни їм немає. Переважно після вечері господарі чекають щедрівників, які бажають всього найкращого родині. Щедрівників переважно пригощають цукерками, яблучками та горішками.

От і ігротекарі разом з дітьми подумали: добре було б піти защедрувати до нашого директора.

Звичайно народний обряд – справа серйозна, — дуже ретельно всі готувалися: для обряду потрібні слова вивчили, костюми підправили, а найголовніше Різдвяну Зірку зробили, дотримавшись звичаю. Спочатку дійство показали дітям в ігротеці, і вже після схвальних аплодисментів дітей впевненіше пішли до директора.

То ж і нині, як колись, на поріг кабінету директора, заходили ряджені, і їм світила найясніша зірка, бо несли вони людям найрадіснішу новину. Срібні дзвіночки маленьких щедрувальників дзвеніли під вікнами, сповіщаючи, що

«Там овечки покотились,

А ягнички народились».

А далі розпочалося захоплююче дійство, яке тільки може бути в ці незвичайні чарівні свята: тут і Меланка, в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки та вуста фарбовані червоним буряком, образ якої влучно зіграв Дмитро С., і Коза у вивернутому вовною догори кожусі, артистично зіграна Катею Б., і Лікар, який намагався спасти хитру Козу, якого зіграв Роман Ф., та Солдат (Дмитро Г.), який відразу помітив хитрощі Кози і запропонував її застрелити, після чого Коза враз вскочила, забувши про свої «болячки».

Після розіграного дійства діти защедрували директору, побажавши

Щастя, здоров’я господарю бажаємо.

Щедрий вечір, хато-світлице,

Сійся-родися, житечко, пшениця!

Сієм, вієм, посіваєм,

З Новим роком Вас вітаєм.

Анатолій Іванович вітав дітей та пригощав їх смачними цукерками.

Не була порожньою і цього місяця ігротека. Діти, які залишилися на канікули у школі її постійно відвідували. Гралися у різні ігри, а найпопулярнішими були: «Містер Твістер», «Дитяче лото», «Логіка», складачки. Але особливою популярністю відзначився конструктор. Навіть був проведений конкурс «Найоригінальніший конструктор» в якому перше місце виборов Ростик К. зі своєю моделлю «Каска шахтаря». Непоганою була робота і Поліни П. під назвою «Валентинка».

Особливу увагу було приділено й ліпленню, в якому відзначився Женя К. і Дмитро С.

Але, в основному, діти вибирають для себе вільну гру, в якій вони найбільше розкривають свої емоції, почуття, потреби.

Отже, дорослі, не забуваймо, що в дитячі роки гра є основним видом діяльності, за її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти й підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного.

Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя !!!

PAGE

PAGE 1



Предыдущий:

Следующий: